- піфагореїзм
- -у, ч.Об'єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
піфагореїзм
Смотреть что такое "піфагореїзм" в других словарях:
неопіфагореїзм — у, ч. Ідеалістичний напрям давньогрецької філософії, який спирався на відроджений піфагореїзм, абсолютизуючи абстракцію кількості, відриваючи її від матеріальних речей … Український тлумачний словник
піфагореїзм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
діада — и, ж., філос. У піфагореїзмі та платонізмі: термін, що ним позначали принцип невизначеності, множинності й мінливості; прот. монада. •• Соціа/льна діа/да група з двох людей … Український тлумачний словник
неопіфагорієць — рі/йця, ч. Прибічник, послідовник неопіфагореїзму … Український тлумачний словник
піфагорійці — ів, мн. (одн. піфагорі/єць, і/йця, ч.). 1) Послідовники піфагореїзму. 2) Прибічники давньогрецької наукової школи, заснованої Піфагором Самоським, які розробили основи європейської теорії музики, гармонії, музичних систем, строю … Український тлумачний словник
